мандрівни́чий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | мандрівни́чий | мандрівни́ча | мандрівни́че | мандрівни́чі |
родовий | мандрівни́чого | мандрівни́чої | мандрівни́чого | мандрівни́чих |
давальний | мандрівни́чому | мандрівни́чій | мандрівни́чому | мандрівни́чим |
знахідний | мандрівни́чий, мандрівни́чого | мандрівни́чу | мандрівни́че | мандрівни́чі, мандрівни́чих |
орудний | мандрівни́чим | мандрівни́чою | мандрівни́чим | мандрівни́чими |
місцевий | на/у мандрівни́чому, мандрівни́чім | на/у мандрівни́чій | на/у мандрівни́чому, мандрівни́чім | на/у мандрівни́чих |