Результати пошуку слова: водій
ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр
Водій Маржак був дивак. … Водій таксі Еміль Маржак, який обслуговував таємну рацію, помер, одверто кажучи, неприємною смертю. … На цей раз попереду сидить водій у формі. … Останнім, не поспішаючи, виходить водій. … За ним поважно суне пані Криштофова в теплому пальті, потім Гонзик Тужима, двоє військових і водій.
МАСЛЯК Петро – День Незалежності
Його сумку взяв водій, більше схожий на охоронника. … Балакучий водій марно намагався розговорити пасажира. … – І де той водій мешкає, невже з вами? … Ними були: нічна поїздка олігарха на засідання капітулу ордена, і його особистий водій, котрий мешкав окремо від садиби, що охороняється, з родиною, якою він дуже дорожив.
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини
Незабаром мій водій привезе. … На подвір’я зайшов водій: – … Водій поставив її під старими липами поряд з зеленими приплюснутими танкетками і привів Юрка на другий поверх, де раніше був кабінет голови колгоспу, сказав лисому офіцеру: – … Водій висунувся з кабіни, гукнув: – … Водій протер ганчіркою вітрове скло і, позіхнувши, сказав: –
УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії
Його водій лише повернув голову, понюхав повітря і запитав: – … Водій спробував спіймати товстуна за коміра, але той сховався швидко і побіг на чотирьох уздовж стійки, тримаючи в зубах газету. … Водій ще не полишав надії витягнути Магріба за комір. … Водій чекав наказу, пересвідчившись, що ніколи він не вгадає, що у майора на думці.
ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті
Водій пробурчав щось незрозуміле. … – Ось,- і водій недбало кивнув на невеличку книгарню. … – озвався водій, і Канае стрепенувся, розплющив очі. … Ніби не слухаючи клієнта, водій цмокнув невдоволено язиком, але Канае не звертав на це уваги. … – От бачите, і півгодини не минуло,- гукнув услід йому водій.
ЛЕМ Станіслав – Фіаско
Адже він командор дальніх польотів, а не якийсь водій… – … Зрештою водій планетарних машин опанує будь-який новий тип протягом години. … Однак водій міг відключити кожен з цих блокіраторів окремо або й усі разом, коли потрапляв у безвихідь. … Пілот Анґус, тепер уже водій велетохода, побачив оточену далекими горами положисту рівнину.
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево
Пронизавши віти дерев, сонячні промені падали на вітрове скло кабіни, сліпили, і водій, хлопчина років дев’ятнадцяти, з погонами сержанта на новенькій, ще не злинялій гімнастерці, мружив очі від дотику колючих яскравих зайчиків. … Водій кинув на сидіння пілотку, розстебнув комір, притримуючи рукою стерно, висунув голову з кабіни.