| | |
| наревти́ся – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | наревти́ся, наревти́сь |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нареві́мося, нареві́мось, нареві́мся |
| 2 особа | нареви́ся, нареви́сь | нареві́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нареву́ся, нареву́сь | наревемо́ся, наревемо́сь, нареве́мся |
| 2 особа | нареве́шся | наревете́ся, наревете́сь |
| 3 особа | нареве́ться | нареву́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | нареві́вся, нареві́всь | наревли́ся, наревли́сь |
| жін.р. | наревла́ся, наревла́сь |
| сер.р. | наревло́ся, наревло́сь |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| нареві́вшись |
