| | |
| обві́ятися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (обсипатися; перейматися яким-небудь почуттям, настроєм) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обві́ятися, обві́ятись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обві́ймося, обві́ймось |
| 2 особа | обві́йся, обві́йсь | обві́йтеся, обві́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обві́юся, обві́юсь | обві́ємося, обві́ємось, обві́ємся |
| 2 особа | обві́єшся | обві́єтеся, обві́єтесь |
| 3 особа | обві́ється | обві́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обві́явся, обві́явсь | обві́ялися, обві́ялись |
| жін.р. | обві́ялася, обві́ялась |
| сер.р. | обві́ялося, обві́ялось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обві́явшись |
