| | |
| обезво́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обезво́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обезво́люймо |
| 2 особа | обезво́люй | обезво́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезво́люватиму | обезво́люватимемо, обезво́люватимем |
| 2 особа | обезво́люватимеш | обезво́люватимете |
| 3 особа | обезво́люватиме | обезво́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезво́люю | обезво́люємо, обезво́люєм |
| 2 особа | обезво́люєш | обезво́люєте |
| 3 особа | обезво́лює | обезво́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обезво́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обезво́лював | обезво́лювали |
| жін. р. | обезво́лювала |
| сер. р. | обезво́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обезво́лювавши |
