| обеззву́чений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обеззву́чений | обеззву́чена | обеззву́чене | обеззву́чені |
| родовий | обеззву́ченого | обеззву́ченої | обеззву́ченого | обеззву́чених |
| давальний | обеззву́ченому | обеззву́ченій | обеззву́ченому | обеззву́ченим |
| знахідний | обеззву́чений | обеззву́чену | обеззву́чене | обеззву́чені |
| орудний | обеззву́ченим | обеззву́ченою | обеззву́ченим | обеззву́ченими |
| місцевий | на/в обеззву́ченому, обеззву́ченім | на/в обеззву́ченій | на/в обеззву́ченому, обеззву́ченім | на/в обеззву́чених |