| об’я́корений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | об’я́корений | об’я́корена | об’я́корене | об’я́корені |
| родовий | об’я́кореного | об’я́кореної | об’я́кореного | об’я́корених |
| давальний | об’я́кореному | об’я́кореній | об’я́кореному | об’я́кореним |
| знахідний | об’я́корений | об’я́корену | об’я́корене | об’я́корені |
| орудний | об’я́кореним | об’я́кореною | об’я́кореним | об’я́кореними |
| місцевий | на/в об’я́кореному, об’я́коренім | на/в об’я́кореній | на/в об’я́кореному, об’я́коренім | на/в об’я́корених |