Результати пошуку слова: Звикнути

Іван Кривуцький – За полярним колом

Posted on by / 0 Comment

Звикнути та втягнутися в неї було неможливо, бо ніхто норму не виконував, крім Раутманіса, і пайок не збільшували. … Уже минуло п'ять років, але не міг ніяк пристосуватися і звикнути, тим паче змиритися з такою жорстокою дійсністю. … До більшовицьких порядків не міг звикнути.

СОВА Ізабелла – Смак свіжої малини

Posted on by / 0 Comment

За п’ятдесят років можна звикнути. … Стверджує, що не встигла звикнути. … Сказав, що, на щастя, не встиг звикнути. … –  Тому ти повинна звикнути. … –  Я мав двадцять з гаком років, аби звикнути. … Увесь час торкаєшся язиком до місця, де раніше була ямка, намагаючись звикнути.

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

До цього треба звикнути. … –  Не можу звикнути. … …Як до спеки й холоду звикнути треба, так треба звикнути до випромінювання каменя. … Мусило ж людство звикнути до окулярів, хоч колись потребу в них мали за серйозну фізичну ваду, чим же гірший такий собі протез життєвих сил?

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

Ненко досі не міг звикнути, що його називають сином, що за нього щиро турбуються і непокояться за його життя і добробут. … Скільки тисяч пройшло перед нею, а звикнути до такого жорстокого видовища не змогла! … Але ж ти вже повинна б звикнути до цього.

Євпраксія – Загребельний Павло

Posted on by / 0 Comment

Коли ж могла звикнути? … Звикала і не могла звикнути до всього, що відкривалося її очам а висоти вежі. … Часто сизувата імла повивала ліси й гори, і щоразу це видавалося дивним, Євпраксія не могла ніяк звикнути до цього і не мала сили позбутися гнітючого настрою.

ФРЕМОВ Іван – Година Бика

Posted on by / 0 Comment

В напрямку екватора й осьового меридіана (Тівіса не раз говорила, що не може звикнути до «вертикального» екватора Торманса і його «горизонтальних» меридіанів) лісові хащі обрізалися сіро-фіолетовими урвищами гір. … Намалювала темну цятку між бровами, пройшлася по кімнаті, щоб швидше звикнути до нового костюма.

РУДЕНКО Микола – Ковчег Всесвіту

Posted on by / 0 Comment

Давно пора звикнути: на нас покладені не людські обов’язки, а Божі. … До цього можна було б швидко звикнути й не відчувати різниці між справжнім садом та його зображенням на круговій панорамі, якби вона, панорама, не робила несподіваних стрибків.