| обіхі́дливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обіхі́дливий | обіхі́длива | обіхі́дливе | обіхі́дливі |
| родовий | обіхі́дливого | обіхі́дливої | обіхі́дливого | обіхі́дливих |
| давальний | обіхі́дливому | обіхі́дливій | обіхі́дливому | обіхі́дливим |
| знахідний | обіхі́дливий, обіхі́дливого | обіхі́дливу | обіхі́дливе | обіхі́дливі, обіхі́дливих |
| орудний | обіхі́дливим | обіхі́дливою | обіхі́дливим | обіхі́дливими |
| місцевий | на/в обіхі́дливому, обіхі́дливім | на/в обіхі́дливій | на/в обіхі́дливому, обіхі́дливім | на/в обіхі́дливих |