| | |
| обіця́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обіця́тися, обіця́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обіця́ймося, обіця́ймось |
| 2 особа | обіця́йся, обіця́йсь | обіця́йтеся, обіця́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обіця́тимуся, обіця́тимусь | обіця́тимемося, обіця́тимемось, обіця́тимемся |
| 2 особа | обіця́тимешся | обіця́тиметеся, обіця́тиметесь |
| 3 особа | обіця́тиметься | обіця́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обіця́юся, обіця́юсь | обіця́ємося, обіця́ємось, обіця́ємся |
| 2 особа | обіця́єшся | обіця́єтеся, обіця́єтесь |
| 3 особа | обіця́ється | обіця́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обіця́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обіця́вся, обіця́всь | обіця́лися, обіця́лись |
| жін. р. | обіця́лася, обіця́лась |
| сер. р. | обіця́лося, обіця́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обіця́вшись |
