| омежува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | омежува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | омежу́ймо | |
| 2 особа | омежу́й | омежу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | омежу́ю | омежу́ємо, омежу́єм |
| 2 особа | омежу́єш | омежу́єте |
| 3 особа | омежу́є | омежу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | омежува́в | омежува́ли |
| жін.р. | омежува́ла | |
| сер.р. | омежува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| омежо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| омежо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| омежува́вши | ||