| осві́тлювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | осві́тлювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | осві́тлюймо | |
| 2 особа | осві́тлюй | осві́тлюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | осві́тлюватиму | осві́тлюватимемо, осві́тлюватимем |
| 2 особа | осві́тлюватимеш | осві́тлюватимете |
| 3 особа | осві́тлюватиме | осві́тлюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | осві́тлюю | осві́тлюємо, осві́тлюєм |
| 2 особа | осві́тлюєш | осві́тлюєте |
| 3 особа | осві́тлює | осві́тлюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| осві́тлюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | осві́тлював | осві́тлювали |
| жін. р. | осві́тлювала | |
| сер. р. | осві́тлювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| осві́тлюваний | ||
| Безособова форма | ||
| осві́тлювано | ||
| Дієприслівник | ||
| осві́тлювавши | ||