| очаро́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | очаро́ваний | очаро́вана | очаро́ване | очаро́вані |
| родовий | очаро́ваного | очаро́ваної | очаро́ваного | очаро́ваних |
| давальний | очаро́ваному | очаро́ваній | очаро́ваному | очаро́ваним |
| знахідний | очаро́ваний, очаро́ваного | очаро́вану | очаро́ване | очаро́вані, очаро́ваних |
| орудний | очаро́ваним | очаро́ваною | очаро́ваним | очаро́ваними |
| місцевий | на/в очаро́ваному, очаро́ванім | на/в очаро́ваній | на/в очаро́ваному, очаро́ванім | на/в очаро́ваних |
| [рідко] | ||||