| покалі́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | покалі́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | покалі́чмо | |
| 2 особа | покалі́ч | покалі́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | покалі́чу | покалі́чимо, покалі́чим |
| 2 особа | покалі́чиш | покалі́чите |
| 3 особа | покалі́чить | покалі́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | покалі́чив | покалі́чили |
| жін.р. | покалі́чила | |
| сер.р. | покалі́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| покалі́чений | ||
| Безособова форма | ||
| покалі́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| покалі́чивши | ||