| | |
| поку́литися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поку́литися, поку́литись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поку́льмося, поку́льмось |
| 2 особа | поку́лься | поку́льтеся, поку́льтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поку́люся, поку́люсь | поку́лимося, поку́лимось, поку́лимся |
| 2 особа | поку́лишся | поку́литеся, поку́литесь |
| 3 особа | поку́литься | поку́ляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | поку́лився, поку́ливсь | поку́лилися, поку́лились |
| жін.р. | поку́лилася, поку́лилась |
| сер.р. | поку́лилося, поку́лилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| поку́лившись |
