| поповчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | поповчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | поповчі́мо, поповчі́м | |
| 2 особа | поповчи́ | поповчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | поповчу́ | поповчимо́, поповчи́м |
| 2 особа | поповчи́ш | поповчите́ |
| 3 особа | поповчи́ть | поповча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | поповчи́в | поповчи́ли |
| жін.р. | поповчи́ла | |
| сер.р. | поповчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| поповчи́вши | ||