| пробача́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (пробачати) | ||
| Інфінітив | пробача́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пробача́ймо | |
| 2 особа | пробача́й | пробача́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пробача́тиму | пробача́тимемо, пробача́тимем |
| 2 особа | пробача́тимеш | пробача́тимете |
| 3 особа | пробача́тиме | пробача́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пробача́ю | пробача́ємо, пробача́єм |
| 2 особа | пробача́єш | пробача́єте |
| 3 особа | пробача́є | пробача́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| пробача́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | пробача́в | пробача́ли |
| жін. р. | пробача́ла | |
| сер. р. | пробача́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| пробача́вши | ||