| | | | |
| проворкува́тий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | проворкува́тий | проворкува́та | проворкува́те | проворкува́ті |
| родовий | проворкува́того | проворкува́тої | проворкува́того | проворкува́тих |
| давальний | проворкува́тому | проворкува́тій | проворкува́тому | проворкува́тим |
| знахідний | проворкува́тий, проворкува́того | проворкува́ту | проворкува́те | проворкува́ті, проворкува́тих |
| орудний | проворкува́тим | проворкува́тою | проворкува́тим | проворкува́тими |
| місцевий | на/у проворкува́тому, проворкува́тім | на/у проворкува́тій | на/у проворкува́тому, проворкува́тім | на/у проворкува́тих |
