| | |
| прого́нити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (проганяти) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прого́нити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прого́ньмо |
| 2 особа | прого́нь | прого́ньте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прого́нитиму | прого́нитимемо, прого́нитимем |
| 2 особа | прого́нитимеш | прого́нитимете |
| 3 особа | прого́нитиме | прого́нитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прого́ню | прого́нимо, прого́ним |
| 2 особа | прого́ниш | прого́ните |
| 3 особа | прого́нить | прого́нять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прого́нячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прого́нив | прого́нили |
| жін. р. | прого́нила |
| сер. р. | прого́нило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прого́нивши |
