| | |
| проку́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | проку́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | проку́рюймо |
| 2 особа | проку́рюй | проку́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проку́рюватиму | проку́рюватимемо, проку́рюватимем |
| 2 особа | проку́рюватимеш | проку́рюватимете |
| 3 особа | проку́рюватиме | проку́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проку́рюю | проку́рюємо, проку́рюєм |
| 2 особа | проку́рюєш | проку́рюєте |
| 3 особа | проку́рює | проку́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| проку́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | проку́рював | проку́рювали |
| жін. р. | проку́рювала |
| сер. р. | проку́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| проку́рюваний |
| Безособова форма |
| проку́рювано |
| Дієприслівник |
| проку́рювавши |
