| | |
| підкоти́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (котячись, наближатись до чого-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | підкоти́тися, підкоти́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | підкоті́мося, підкоті́мось, підкоті́мся |
| 2 особа | підкоти́ся, підкоти́сь | підкоті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | підкочу́ся, підкочу́сь | підко́тимося, підко́тимось, підко́тимся |
| 2 особа | підко́тишся | підко́титеся, підко́титесь |
| 3 особа | підко́титься | підко́тяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | підкоти́вся, підкоти́всь | підкоти́лися, підкоти́лись |
| жін.р. | підкоти́лася, підкоти́лась |
| сер.р. | підкоти́лося, підкоти́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| підкоти́вшись |
