| розбе́стити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розбе́стити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розбе́стьмо | |
| 2 особа | розбе́сть | розбе́стьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбе́щу | розбе́стимо, розбе́стим |
| 2 особа | розбе́стиш | розбе́стите |
| 3 особа | розбе́стить | розбе́стять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розбе́стив | розбе́стили |
| жін.р. | розбе́стила | |
| сер.р. | розбе́стило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розбе́щений | ||
| Безособова форма | ||
| розбе́щено | ||
| Дієприслівник | ||
| розбе́стивши | ||