| розкільцьо́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розкільцьо́ваний | розкільцьо́вана | розкільцьо́ване | розкільцьо́вані |
| родовий | розкільцьо́ваного | розкільцьо́ваної | розкільцьо́ваного | розкільцьо́ваних |
| давальний | розкільцьо́ваному | розкільцьо́ваній | розкільцьо́ваному | розкільцьо́ваним |
| знахідний | розкільцьо́ваний | розкільцьо́вану | розкільцьо́ване | розкільцьо́вані |
| орудний | розкільцьо́ваним | розкільцьо́ваною | розкільцьо́ваним | розкільцьо́ваними |
| місцевий | на/у розкільцьо́ваному, розкільцьо́ванім | на/у розкільцьо́ваній | на/у розкільцьо́ваному, розкільцьо́ванім | на/у розкільцьо́ваних |