| розкільцюва́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | розкільцюва́ння | |
| родовий | розкільцюва́ння | |
| давальний | розкільцюва́нню | |
| знахідний | розкільцюва́ння | |
| орудний | розкільцюва́нням | |
| місцевий | на/у розкільцюва́нні, розкільцюва́нню | |
| кличний | розкільцюва́ння* |