| розкільцюва́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкільцюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкільцю́ймо | |
| 2 особа | розкільцю́й | розкільцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкільцю́ю | розкільцю́ємо, розкільцю́єм |
| 2 особа | розкільцю́єш | розкільцю́єте |
| 3 особа | розкільцю́є | розкільцю́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкільцюва́в | розкільцюва́ли |
| жін.р. | розкільцюва́ла | |
| сер.р. | розкільцюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розкільцьо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| розкільцьо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| розкільцюва́вши | ||