| розліта́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (відлітати в різні боки) | ||
| Інфінітив | розліта́тися, розліта́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розліта́ймося, розліта́ймось | |
| 2 особа | розліта́йся, розліта́йсь | розліта́йтеся, розліта́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розліта́тимуся, розліта́тимусь | розліта́тимемося, розліта́тимемось, розліта́тимемся |
| 2 особа | розліта́тимешся | розліта́тиметеся, розліта́тиметесь |
| 3 особа | розліта́тиметься | розліта́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розліта́юся, розліта́юсь | розліта́ємося, розліта́ємось, розліта́ємся |
| 2 особа | розліта́єшся | розліта́єтеся, розліта́єтесь |
| 3 особа | розліта́ється | розліта́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розліта́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розліта́вся, розліта́всь | розліта́лися, розліта́лись |
| жін. р. | розліта́лася, розліта́лась | |
| сер. р. | розліта́лося, розліта́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розліта́вшись | ||