| розси́патися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розкотитися; розпастися) | ||
| Інфінітив | розси́патися, розси́патись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розси́плеться | розси́пляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розси́пався, розси́павсь | розси́палися, розси́пались |
| жін.р. | розси́палася, розси́палась | |
| сер.р. | розси́палося, розси́палось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розси́павшись | ||