| | |
| слідува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (рухатися слідом) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | слідува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | сліду́ймо |
| 2 особа | сліду́й | сліду́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | слідува́тиму | слідува́тимемо, слідува́тимем |
| 2 особа | слідува́тимеш | слідува́тимете |
| 3 особа | слідува́тиме | слідува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сліду́ю | сліду́ємо, сліду́єм |
| 2 особа | сліду́єш | сліду́єте |
| 3 особа | сліду́є | сліду́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| сліду́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | слідува́в | слідува́ли |
| жін. р. | слідува́ла |
| сер. р. | слідува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| слідува́вши |
