| | |
| собо́руватися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | собо́руватися, собо́руватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | собо́руймося, собо́руймось |
| 2 особа | собо́руйся, собо́руйсь | собо́руйтеся, собо́руйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | собо́руватимуся, собо́руватимусь | собо́руватимемося, собо́руватимемось, собо́руватимемся |
| 2 особа | собо́руватимешся | собо́руватиметеся, собо́руватиметесь |
| 3 особа | собо́руватиметься | собо́руватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | собо́руюся, собо́руюсь | собо́руємося, собо́руємось, собо́руємся |
| 2 особа | собо́руєшся | собо́руєтеся, собо́руєтесь |
| 3 особа | собо́рується | собо́руються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| собо́руючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | собо́рувався, собо́рувавсь | собо́рувалися, собо́рувались |
| жін. р. | собо́рувалася, собо́рувалась |
| сер. р. | собо́рувалося, собо́рувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| собо́рувавшись |
