| | |
| спо́ритися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (сперечатися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | спо́ритися, спо́ритись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | спо́рмося, спо́рмось |
| 2 особа | спо́рся | спо́ртеся, спо́ртесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | спо́ритимуся, спо́ритимусь | спо́ритимемося, спо́ритимемось, спо́ритимемся |
| 2 особа | спо́ритимешся | спо́ритиметеся, спо́ритиметесь |
| 3 особа | спо́ритиметься | спо́ритимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | спо́рюся, спо́рюсь | спо́римося, спо́римось, спо́римся |
| 2 особа | спо́ришся | спо́ритеся, спо́ритесь |
| 3 особа | спо́риться | спо́ряться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| спо́рячись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | спо́рився, спо́ривсь | спо́рилися, спо́рились |
| жін. р. | спо́рилася, спо́рилась |
| сер. р. | спо́рилося, спо́рилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| спо́рившись |
