| | | | |
| спрацьо́ваний1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (знесилений; зношений; відпрацьований) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | спрацьо́ваний | спрацьо́вана | спрацьо́ване | спрацьо́вані |
| родовий | спрацьо́ваного | спрацьо́ваної | спрацьо́ваного | спрацьо́ваних |
| давальний | спрацьо́ваному | спрацьо́ваній | спрацьо́ваному | спрацьо́ваним |
| знахідний | спрацьо́ваний, спрацьо́ваного | спрацьо́вану | спрацьо́ване | спрацьо́вані, спрацьо́ваних |
| орудний | спрацьо́ваним | спрацьо́ваною | спрацьо́ваним | спрацьо́ваними |
| місцевий | на/у спрацьо́ваному, спрацьо́ванім | на/у спрацьо́ваній | на/у спрацьо́ваному, спрацьо́ванім | на/у спрацьо́ваних |
