| | |
| супе́рничати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | супе́рничати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | супе́рничаймо |
| 2 особа | супе́рничай | супе́рничайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | супе́рничатиму | супе́рничатимемо, супе́рничатимем |
| 2 особа | супе́рничатимеш | супе́рничатимете |
| 3 особа | супе́рничатиме | супе́рничатимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | супе́рничаю | супе́рничаємо, супе́рничаєм |
| 2 особа | супе́рничаєш | супе́рничаєте |
| 3 особа | супе́рничає | супе́рничають |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| супе́рничаючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | супе́рничав | супе́рничали |
| жін. р. | супе́рничала |
| сер. р. | супе́рничало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| супе́рничавши |
