| термінопо́ле – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | термінопо́ле | термінополя́ |
| родовий | термінопо́ля | термінополі́в |
| давальний | термінопо́лю | термінополя́м |
| знахідний | термінопо́ле | термінополя́ |
| орудний | термінопо́лем | термінополя́ми |
| місцевий | на/у термінопо́лі | на/у термінополя́х |
| кличний | термінопо́ле* | термінополя́* |
| * Але: два, три, чотири термінопо́ля |