| тюркомо́вний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тюркомо́вний | тюркомо́вна | тюркомо́вне | тюркомо́вні |
| родовий | тюркомо́вного | тюркомо́вної | тюркомо́вного | тюркомо́вних |
| давальний | тюркомо́вному | тюркомо́вній | тюркомо́вному | тюркомо́вним |
| знахідний | тюркомо́вного, тюркомо́вний | тюркомо́вну | тюркомо́вне | тюркомо́вних, тюркомо́вні |
| орудний | тюркомо́вним | тюркомо́вною | тюркомо́вним | тюркомо́вними |
| місцевий | на/у тюркомо́вному, тюркомо́внім | на/у тюркомо́вній | на/у тюркомо́вному, тюркомо́внім | на/у тюркомо́вних |