| | |
| увочеви́днюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | увочеви́днюватися, увочеви́днюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | увочеви́днюватиметься | увочеви́днюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | увочеви́днюється | увочеви́днюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| увочеви́днюючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | увочеви́днювався, увочеви́днювавсь | увочеви́днювалися, увочеви́днювались |
| жін. р. | увочеви́днювалася, увочеви́днювалась |
| сер. р. | увочеви́днювалося, увочеви́днювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| увочеви́днювавшись |
