| | |
| умости́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | умости́тися, умости́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умості́мося, умості́мось, умості́мся |
| 2 особа | умости́ся, умости́сь | умості́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умощу́ся, умощу́сь | умо́стимося, умо́стимось, умо́стимся |
| 2 особа | умо́стишся | умо́ститеся, умо́ститесь |
| 3 особа | умо́ститься | умо́стяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | умости́вся, умости́всь | умости́лися, умости́лись |
| жін.р. | умости́лася, умости́лась |
| сер.р. | умости́лося, умости́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| умости́вшись |
