| урива́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (відривати; захоплювати; зменшувати; надривати) | ||
| Інфінітив | урива́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | урива́ймо | |
| 2 особа | урива́й | урива́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урива́тиму | урива́тимемо, урива́тимем |
| 2 особа | урива́тимеш | урива́тимете |
| 3 особа | урива́тиме | урива́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урива́ю | урива́ємо, урива́єм |
| 2 особа | урива́єш | урива́єте |
| 3 особа | урива́є | урива́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| урива́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | урива́в | урива́ли |
| жін. р. | урива́ла | |
| сер. р. | урива́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| урива́вши | ||