| | |
| урива́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (відривати; захоплювати; зменшувати; надривати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | урива́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | урива́ймо |
| 2 особа | урива́й | урива́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урива́тиму | урива́тимемо, урива́тимем |
| 2 особа | урива́тимеш | урива́тимете |
| 3 особа | урива́тиме | урива́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урива́ю | урива́ємо, урива́єм |
| 2 особа | урива́єш | урива́єте |
| 3 особа | урива́є | урива́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| урива́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | урива́в | урива́ли |
| жін. р. | урива́ла |
| сер. р. | урива́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| урива́вши |
