| | |
| фінішува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | фінішува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | фінішу́ймо |
| 2 особа | фінішу́й | фінішу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | фінішува́тиму | фінішува́тимемо, фінішува́тимем |
| 2 особа | фінішува́тимеш | фінішува́тимете |
| 3 особа | фінішува́тиме | фінішува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | фінішу́ю | фінішу́ємо, фінішу́єм |
| 2 особа | фінішу́єш | фінішу́єте |
| 3 особа | фінішу́є | фінішу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| фінішу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | фінішува́в | фінішува́ли |
| жін. р. | фінішува́ла |
| сер. р. | фінішува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| фінішува́вши |
