| європеїзува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | європеїзува́тися, європеїзува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | європеїзу́ймося, європеїзу́ймось | |
| 2 особа | європеїзу́йся, європеїзу́йсь | європеїзу́йтеся, європеїзу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | європеїзува́тимуся, європеїзува́тимусь | європеїзува́тимемося, європеїзува́тимемось, європеїзува́тимемся |
| 2 особа | європеїзува́тимешся | європеїзува́тиметеся, європеїзува́тиметесь |
| 3 особа | європеїзува́тиметься | європеїзува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | європеїзу́юся, європеїзу́юсь | європеїзу́ємося, європеїзу́ємось, європеїзу́ємся |
| 2 особа | європеїзу́єшся | європеїзу́єтеся, європеїзу́єтесь |
| 3 особа | європеїзу́ється | європеїзу́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| європеїзу́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | європеїзува́вся, європеїзува́всь | європеїзува́лися, європеїзува́лись |
| жін. р. | європеїзува́лася, європеїзува́лась | |
| сер. р. | європеїзува́лося, європеїзува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| європеїзува́вшись | ||