| | | | |
| іммобілізо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | іммобілізо́ваний | іммобілізо́вана | іммобілізо́ване | іммобілізо́вані |
| родовий | іммобілізо́ваного | іммобілізо́ваної | іммобілізо́ваного | іммобілізо́ваних |
| давальний | іммобілізо́ваному | іммобілізо́ваній | іммобілізо́ваному | іммобілізо́ваним |
| знахідний | іммобілізо́ваний, іммобілізо́ваного | іммобілізо́вану | іммобілізо́ване | іммобілізо́вані, іммобілізо́ваних |
| орудний | іммобілізо́ваним | іммобілізо́ваною | іммобілізо́ваним | іммобілізо́ваними |
| місцевий | на/в іммобілізо́ваному, іммобілізо́ванім | на/в іммобілізо́ваній | на/в іммобілізо́ваному, іммобілізо́ванім | на/в іммобілізо́ваних |
