| | |
| іммобілізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | іммобілізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | іммобілізу́ймо |
| 2 особа | іммобілізу́й | іммобілізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іммобілізува́тиму | іммобілізува́тимемо, іммобілізува́тимем |
| 2 особа | іммобілізува́тимеш | іммобілізува́тимете |
| 3 особа | іммобілізува́тиме | іммобілізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | іммобілізу́ю | іммобілізу́ємо, іммобілізу́єм |
| 2 особа | іммобілізу́єш | іммобілізу́єте |
| 3 особа | іммобілізу́є | іммобілізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| іммобілізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | іммобілізува́в | іммобілізува́ли |
| жін. р. | іммобілізува́ла |
| сер. р. | іммобілізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| іммобілізо́ваний |
| Безособова форма |
| іммобілізо́вано |
| Дієприслівник |
| іммобілізува́вши |
