| наклепа́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (наклепати, виготовити в якійсь кількості; відточити) | ||
| Інфінітив | наклепа́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наклепа́ймо, наклеплі́мо, наклеплі́м | |
| 2 особа | наклепа́й, наклепли́ | наклепа́йте, наклеплі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наклепа́ю, накле́плю | наклепа́ємо, наклепа́єм, накле́племо, накле́плем |
| 2 особа | наклепа́єш, накле́плеш | наклепа́єте, накле́плете |
| 3 особа | наклепа́є, накле́пле | наклепа́ють, накле́плють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наклепа́в | наклепа́ли |
| жін.р. | наклепа́ла | |
| сер.р. | наклепа́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| наклепа́вши | ||