| розквили́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розквили́тися, розквили́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розквилі́мося, розквилі́мось, розквилі́мся | |
| 2 особа | розквили́ся, розквили́сь | розквилі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розквилю́ся, розквилю́сь | розквилимо́ся, розквилимо́сь, розквили́мся |
| 2 особа | розквили́шся | розквилите́ся, розквилите́сь |
| 3 особа | розквили́ться | розквиля́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розквили́вся, розквили́всь | розквили́лися, розквили́лись |
| жін.р. | розквили́лася, розквили́лась | |
| сер.р. | розквили́лося, розквили́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розквили́вшись | ||