| розкума́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкума́тися, розкума́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкума́ймося, розкума́ймось | |
| 2 особа | розкума́йся, розкума́йсь | розкума́йтеся, розкума́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкума́юся, розкума́юсь | розкума́ємося, розкума́ємось, розкума́ємся |
| 2 особа | розкума́єшся | розкума́єтеся, розкума́єтесь |
| 3 особа | розкума́ється | розкума́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкума́вся, розкума́всь | розкума́лися, розкума́лись |
| жін.р. | розкума́лася, розкума́лась | |
| сер.р. | розкума́лося, розкума́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкума́вшись | ||