| | |
| суди́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (cкладати думку про кого-, що-небудь; оцінювати кого-, що-небудь, чиїсь учинки, поведінку; розглядати чию-небудь справу в судовому порядку; у спортивних іграх – стежити за дотриманням правил і розв’язувати суперечки) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | суди́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | суді́мо, суді́м |
| 2 особа | суди́ | суді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | суди́тиму | суди́тимемо, суди́тимем |
| 2 особа | суди́тимеш | суди́тимете |
| 3 особа | суди́тиме | суди́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | суджу́ | су́димо, су́дим |
| 2 особа | су́диш | су́дите |
| 3 особа | су́дить | су́дять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| су́дячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | суди́в | суди́ли |
| жін. р. | суди́ла |
| сер. р. | суди́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| су́джений |
| Безособова форма |
| су́джено |
| Дієприслівник |
| суди́вши |
