| попільжи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (надати пільги; полегшити) | ||
| Інфінітив | попільжи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | попільжі́мо, попільжі́м | |
| 2 особа | попільжи́ | попільжі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | попільжу́ | попільжимо́, попільжи́м |
| 2 особа | попільжи́ш | попільжите́ |
| 3 особа | попільжи́ть | попільжа́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | попільжи́в | попільжи́ли |
| жін.р. | попільжи́ла | |
| сер.р. | попільжи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| попільжи́вши | ||