ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Там далі витиналися горби, і вони раптом застрибали йому у визорі, аж мусив спинитися: запаморочилося – спадок по тому житті, яке лишалося за спиною. Iшли в тому сутінку два їжаки, торкнулися холодними рильцями яблук, але були пересичені.