Результати пошуку слова: Їй-бо
Ольга Кобилянська – Через кладку
Подібний він трохи до старшої сестри Оксани, має те саме гарне, мов виточене чоло, але усміх коло уст і самі уста то, їй–богу, Манині! … Передаючи їй цвіти, я не задержувався довше, бо сам не менше змішався, як вона. … Я не відповіла їй, Богдане. … сказала я їй (мені все-таки було її жаль, Богдане, вона ж була, як і ти, без батька), —
Микола Олійник – Леся
Щлий день вертілася б дзигою, і ноги їй не болять. … Тучапський теж, видно, пізнав свою недавню знайому, бо перший подав їй руку. … Галя, видно, теж нічого не знає, бо Мержинський сам їй відрекомендувався. … Вона тримала його жовту, ніби виліплену з воску, руку і тремтіла від болю, що обпікав їй душу і мозок. … Дивний люд, їй–богу.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2
– Я краще впорався, їй–бо, всі стріли витратив. … Ще хвилинка, їй–бо, я б луснув від злості… чи від щастя, не знаю… – … Відклади цю штуку, щоб їй провалитись у болото! … В глибокім вирі не потоне, Але на суші – швидко сохне, Бо доля їй така дана. … Якщо б вони тут були, я б, їй–бо, ризикнув помилуватися.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Вони не боялися – жертва вже вимотана грунтовно і вони вдвох дадуть їй раду на випадок чого. … Бо їй ще не вибила остання година, призначена вищою силою, тією силою, що стоїть понад вітрами, понад мурами, понад опаловим небом, понад злобою, понад усім… І скорбна карлючка стоїть тріумфально над тим усім на опаловому тлі неба, –