Результати пошуку слова: А вже ж

Англiйцi в розпачi, кричать: “Рятуй нас, милий боже!” До них з границi поспiша Вiд короля пiдмога, Її стрiча шотландський крик: “Нi, наша перемога!” Пiдмога сильна надiйшла, Але шкода – вже пiзно! Залишить Бертольдо мусив Молодую Iзiдору, У недiлю вранцi–рано Вже вiн вирушив iз двору.

Бачила, що все ще любив ту жiнку в поодиноких, неспостережених хвилинах; але вона вже не хотiла бiльше нiчого про неi з його уст чути. iхати, i тiльки вже звiдти залiзницею. гризло його й пiдмулювало, а вже Андруша, – Тодi минався вже з його вiд’iздом i весь ii спокiй! нехай же дадуть i йому вже раз спокiй.

Нехай трошки приберемось, та тодi вже зараз i гостей проситиму. не рада вже їм, да не одбити. Нема вже села. не знає, що вже йому й робити. Чуєте: кум ваш, полковник, говорить, що до пари… Тодi вже й панi: – сонечко ще свiтить, та вже не грiє. одмовляе стара вже спокiйно, тiльки голос її дзвенить. 

А тим часом була вже ніч. Бурсаки похопились, що вони збилися зі шляху і давно вже йдуть без дороги. — То вже ваша воля; не будемо перечити, — — Не буде діла, голубко, стара вже". Так до ладу відповівши, козак собі мислив, що має вже право мовчати всю дорогу. Що вже там?.. quot; А що саме знає, я вже й не почув. Я вже це знаю.

Тоді вже можна буде пустити їх до води. Там усе при сідлі прив’язане,— казала дівчина вже крізь сон. Решту то я вже сама зроблю. Не зараз я буду тут, то краще вже відразу. Коли отямився й оглянувся за Марією, її вже тут не було. — Нащо мені знаходити,— відповів весело Остап,— коли я вже її найшов!

Може, ще батько шуткував, а ти вже н губи розпустив. (Набік.) Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя. Е, бачите, ви не вмієте, та вже й круть-верть. Ідіть, тату, обідать, ми вже пообідали. О, і ви вже встали? Туди три та назад три, то вже шість. Невже ж мало? Авжеж, син!

Скільки вже часу ніяких звісток з волі! Ні, вже затихло. Невже це Таля?.. Загоїлася вже зовсім? — Загоїлася — вже робить. — Та невже? Треба було тоді вернуться до його та глянуть, чи тьоплий, чи вже захолов. Голова не боліла вже так. — Авжеж!.. — Авжеж… було вже нерано. — Та вже не вернеш!..

Вже так, що до лиця! Долон Бачу я, царівно, що ти мені не хочеш відповісти, і я даремне тільки час гублю, а я його не маю вже багато. Поліксена Вже люди йдуть. Гелен Авжеж! Кассандра Вже ж ні. 2-й вартовий (від Скейської брами) Та вже так, що свято! 1-й вартовий (понуро) Та вже ж вартуєм. Кассандра Вже ж іди!

Жив у Добрянці на кутку Царівка, та й сам — вже цар? “Вітер а України”) Автор цих безладних писань відчуває іронію вже й на собі. Але не такий був Дмитро Михайлович, щоб одразу ж капітулювати, і не такі вже вичерпані його незглибимі запаси пам’яті, бо вже за хвилину він вигукнув: —

Виходжу в сад, він чорний і худий, Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. Було у неї п’ятеро вже вас. Був білий світ не білий вже, а чорний. Іванові Миколайчуку Його в обличчя знали вже мільйони. Личка вже не було. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!